Надворі літо, а не за горами й осінь. Саме цей перехідний період дуже сприятливий для розмноження усіляких вірусів. Якщо ви помітили у свого малюка дивні висипи на ручках, ніжках та обличчі – це може бути що завгодно. Одна із ймовірних причин – вірус Коксакі.

З недавнього часу українці і знати не знали про цей вірус. Тепер про нього говорять по всій країні.

Що це таке?

Вірус Коксакі – хвороба, що вражає ротову порожнину, кисті рук та ступні. Через це у захворювання є й інша назва: синдром “рука-нога-рот”. Хворіють ним переважно діти до 5-ти років, проте трапляються випадки інфікування і дорослих.

Вперше синдром було виявлено у Новій Зеландії в 1957 році. Насправді, хворобу провокують декілька вірусів – ентеровіруси Коксакі А16, А5, А10, А9, В1, В3, а також ентеровірус 71. Це РНК-вмісні, доволі стійкі до зовнішнього середовища віруси, здатні жити при кімнатній температурі до 2-ох тижнів.

Найчастіше хворіють синдромом влітку та восени, особливо під час зміни однієї пори року іншою. Інкубаційний період захворювання триває близько 4-7 днів з моменту зараження.

Підхопити вірус можна двома шляхами:

• Повітряно-крапельним, коли інфікований кашляє, чхає або просто з вами розмовляє;
• Фекально-оральним, тобто через іграшки, посуд, предмети гігієни, забруднену воду чи їжу, або там, де можливий контакт з людськими екскрементами.

Які симптоми?

• З’являються ознаки інтоксикації – слабкість, головний біль, першіння в горлі, болі у м’язах тощо;
• Температура підіймається до 37,8 – 39,4°С і тримається протягом 3-5 днів;
• Через 1-2 дні на долонях і стопах, іноді між пальцями рук та ніг, а також на сідницях (у 25% дітей) з’являються прозорі водянисті пухирці невеликого розміру (до 3 мм в діаметрі), обрамлені характерними кільцеподібними почервоніннями. Такий висип тримається на шкірі впродовж 5-7 днів, а потім зникає;
• В ротовій порожнині, одночасно з ураженням шкіри рук та ніг, також з’являються невеличкі пухирці. Переважно вони вражають внутрішню поверхню щік, хоча висип може вкривати і ясна, губи, язик та піднебіння. За 2 дні пухирці тріскаються і на їхньому місці з’являються неглибокі виразки;
• Після появи виразок знижується апетит, хворий стає капризним, роздратованим, особливо, якщо це дитина, з’являється біль у горлі, виникають складнощі під час прийому їжі, оскільки слизова ротової порожнини запалена, посилюється слиновиділення;
• В деяких джерелах можна знайти згадки про ще один симптом захворювання: за місяць-два після перенесеного синдрому у пацієнтів може спостерігатись ураження (відшаровування) нігтів. Проте такий взаємозв’язок поки що науково не доведений;
• Характерною ознакою синдрому є відсутність симптомів інших інфекційних захворювань, таких, як ангіна, легеневий синдром, ураження лімфатичної системи тощо.

Переважно за такими клінічними ознаками і діагностують синдром Коксакі. Якщо хвороба протікає без ускладнень, симптоми зникають за тиждень, у гіршому випадку – за 9-10 днів. У разі ускладнень проводять додаткові лабораторні дослідження.

При виявленні перших ознак хвороби необхідно звернутися до лікаря!

Вакцини від вірусу Коксакі ще не винайшли. Лікування вірусу проходить в основному симптоматичне і підтримувальне.

Щоб мінімізувати ризик інфікування вірусом, необхідно:

• Уникати контакту (особливо дитини) з тими, у кого спостерігаються симптоми вірусу Коксакі;
• Якщо все-таки доводиться піклуватись про хворих – одягати рукавички і захисну маску, обробляючи висип;
• Не забувати мити руки перед прийомом їжі та прийшовши з вулиці;
• Слідкувати, щоб дитина не брала до рук все підряд і не “куштувала на смак” брудні іграшки;
• Не пити воду невідомого походження;
• Не купатися у водоймах, куди потрапляють стічні води і де є ймовірність зараження людськими екскрементами.

Зазвичай синдром Коксакі проходить легко і не залишає по собі й сліду. Проте були зареєстровані поодинокі випадки важких ускладнень. Вірус іноді може призвести до запалення ЦНС чи вірусного менінгіту.

         Отже, головне – слідкувати за власною гігієною та гігієною вашої дитини, щоб уникнути ризику появи на шкірі «невідомих прищиків» і вберегти себе від зайвого стресу.