Музичний калейдоскоп

                                                              Пізнання світу почуттів

                                                              неможливе без розуміння

                                                                й переживання музики,без

                                                                глибокої духовної потреби

                                                                  слухати музику й діставати

                                              насолоду від неї. 

                                                                                        Василь Сухомлинський

 

Співаєте дітям? Так тримати! або Чим батьківський спів важливий і корисний для дитини

Нормалізується психологічний та фізичний стан

Спів дорослого дитині — це універсальне явище в усіх світових культурах. У дітей із народження «вбудована» увага до співу, а в батьків — прагнення співати дітям і в такий спосіб транслювати свою любов і турботу. Спів набагато дієвіше, ніж слова, заспокоює дитину й поліпшує її фізичний стан
Прикро, що здебільшого співочого настрою батьків вистачає максимум на перший рік життя дитини — на колискові перед сном. Потім мамину пісню замінює ютуб. А між тим старші діти вже можуть не просто слухати батьків, а й співати разом із ними. І це веде нас до наступного пункту — спільної діяльності батьків і дітей і соціальному зв’язку між ними.

Укріплюється родинний зв’язок

Родинний спів — це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. Дивно, але саме цього «співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, — багатьом родинам зараз не вистачає.

Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.

Розвиваються навички мовлення й комунікації

Пісня — це особливий тип мовлення. Колискові, забавлянки, ритмічні скоромовки містять знакові інтонаційні звороти рідної мови. А отже, коли батьки співають дитині народні пісеньки, то здійснюють велику роботу:

• демонструють дитині, як улаштована мова;
• готують дитячі вушка, голос та загалом мозок до того, щоб працювати з мовленням, формулювати думки словами;
• формують і збагачують словник дитини.

Позитивний поштовх отримують і суто музичні здібності — розвиваються звуковисотний та ритмічний слух, здатність чисто співати. А ще, спів дітям та з дітьми — це найефективніший шлях формувати дитячу здатність комунікувати.

Хтось із батьків ставить дітям аудіозаписи — мовляв, яка різниця, адже діти чують спів і можуть підспівувати. Хіба цього не досить? Утім, діти відгукуються на живу музику зовсім не так, як на звукозапис.

Згадаємо ще одну перевагу: дитячі пісні часто інтуїтивно поєднують із рухами та жестами, танцювальними елементами. Навіть якщо дорослий нічого не знає про музичне виховання, він супроводжує свій спів принаймні рухами рук та пальців. Дитина прагнутиме повторювати — і це стимулює її просторове мислення, вона навчатиметься координувати рухи свого тіла.

Активізується здатність до емоційної регуляції й самовираження

Діти вже у віці трьох років легко вхоплюють емоцію, закладену в мелодію або пісню, навіть якщо їх ніяк попередньо не готувати. А в п’ять років вони цілком у змозі довільно виражати ту чи ту емоцію під час співу за допомогою інтонації, сили звуку, темпу тощо. Так вони практикуються відстежувати власні емоції та регулювати їх, і водночас — виражати себе у творчій діяльності.

Уміння регулювати власний емоційний стан та фокусувати увагу неодмінно знадобляться дітям у житті, зокрема під час навчання. Водночас це має перевагу й для батьків: із дитиною, яка вміє регулювати свої емоції, простіше домовитися. А ще — її поведінка комфортніша для всіх членів родини й насамперед для неї самої.

Формується простір радості й здоров’я

Коли батьки співають, — це добре не лише для їхньої дитини, а й для них самих! Недарма більшість людей полюбляють співати. Ми відчуваємо, що в цій діяльності є щось здорове й корисне — і дослідження це підтверджують. Отже, регулярний спів:

• полегшує стрес;
• поліпшує роботу легень, допомагає позбавитися хропіння;
• створює відчуття товариськості, безпеки — коли люди співають у групі;
• стимулює пам’ять;
• допомагає впоратися з переживаннями;
• тренує дикцію.

Шановні батьки, ознайомтесь, будь ласка, з інформацією щодо захворювань дитячих голосових зв’язок. Будьте уважні та бережіть здоров’я своїх діток.

Як «подружити» дитину з музикою?

         Більшість дітей, маючи або не маючи особливих музичних здібностей, залюбки співають, танцюють та грають на дитячих музичних інструментах у колі своїх друзів та родичів.  Проте є й такі діти, які психологічно замикаються у «спілкуванні» з мистецтвом: уникають виступів, навіть колективних; бояться співати, соромляться танцювати тощо.

Батькам таких дітей ми радимо:

• Вдома часто хвалити свого маленького співака або музиканта;
• Грати в «школу», де дитина – вчитель демонструє, як треба співати, танцювати під музику, відстукувати ритм тощо;
• Заохочувати показувати результат свого навчання – наприклад заспівати вивчену пісеньку – татові, бабусі, гостям тощо;
• Записувати виступи дитини на відео, відтак разом перегляди їх і висловлювати лише приємні емоції – враження;
• Влаштовувати «хвилинки музики» кілька разів на тиждень у певний день та час.

Дитяча обдарованість виявляється по-різному. Хтось із неабияким захопленням слухає музику та  співає, хтось – неначе байдужий до цього. І робити висновок, що ті чи інші діти від природи «не музикальні», у них немає слуху й розвивати його безперспективно – не можна.

У кожної дитини можна пробудити любов до музики, розвинути подаровані природою музичний слух та голос. Це засвідчує життєва практика й наука.

Тож нехай для педагогів та батьків стануть дороговказом такі гасла: Немає нездібних – є ті, хто опановує по-іншому!

Немає імпульсивних – є безпосередні!

Немає повільних – є розважливі!

Немає ледачих – є розслаблені!

Немає боязких – є обережні!

Немає гіперактивних – є енергійні!

Немає дратівливих – є чутливі!

 

 

 

 

ЧОМУ ЧЕШКИ?