Дорогі батьки!

Ви – перші і найважливіші вчителі вашої дитини. Перша її школа – Ваш будинок – зробіть величезний вплив на те, що вона вважатиме важливим у житті, на формування її системи цінностей.

Дві речі Ви можете подарувати своїй дитині на все життя: одна – корені, а інша – крила.

Скільки б ми не прожили, ми все одно постійно повертаємося до досвіду дитинства – до життя в сім’ї: навіть убілений сивиною ветеран продовжує посилатися на те, «чому вчила мене моя мати», на те, «що мені показав батько», на те, «чому мене учили удома». Цікаво, що і люди, які добилися успіху в житті, відмічають значущість того, що дається дитині батьками.

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Емоційне відношення до життя і людей, що закладається в цей час, і наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку залишають незникаючий слід на усій подальшій поведінці й образі думок людини. Уміння говорити, слухати, користуватися мовою також належить числу речей, які дитина, що живе серед людей, осягає дуже рано. І перш ніж почати читати, вона повинна достатньо опанувати мовні навички, уміння слухати і говорити.

Впродовж цих перших років видаються дуже метушливі дні, і батьки не розумітимуть: «Де тут узяти час, щоб ще чомусь учити»?! Але не слід забувати, що навіть рівний, заспокійливий тон в ситуаціях розбитих колін, набитих шишок, роздратування дорослих може послужити основою формування особи, зміцнити зв’язки між дітьми і батьками і сприяти виробленню позитивного відношення, здатності сприймати те, чому вчать батько і мати.

Поради батькам            РОБИТИ АБО НЕ РОБИТИ?

Робіть!

* Радійте Вашому малюкові.

* Займаючись прибиранням або приготуванням обіду, наспівуйте що-небудь.

* Коли малюк може Вас чути, розмовляйте вголос самі з собою.

* Якщо Ви побачили, що дитина щось робить, почніть «паралельну розмову» (коментуйте її дії).

* Розмовляйте з дитиною дбайливим, заспокійливим, підбадьорюючим тоном.

* Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте її співчутливо й уважно.

* Встановлюйте чіткі вимоги до дитини.

* Говоріть з малюком повільно, короткими, правильно побудованими фразами.

* В розмові з дитиною називайте якомога більше предметів (нових не більше двох).

* Ваші пояснення мають бути простими і зрозумілими.

* Спочатку запитуйте «Що?»; а «Чому?» запитаєте, коли малюк підросте.

* Щодня читайте дитині. Заохочуйте в дитини прагнення ставити питання.

* Не скупіться на нагороду: похвалу або поцілунок.

* Заохочуйте цікавість і уяву Вашого малюка.

* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

* Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла би розповідати.

* Старайтеся, щоб малюк разом із Вами готував обід, гуляйте з ним, грайте, ліпіть «пасочки» з піску, нехай він допоможе Вам пересаджувати квіти, вішати полиці.

* Придбайте пластинки, диски або касети із записами улюблених пісеньок, віршів і казок дитини: нехай вона слухає їх знову і знову.

* Допоможіть дитині вивчити її ім’я і прізвище.

* Якщо дитина почала щось колекціонувати – кораблики, машинки, кришки від пляшок – або у неї з’явилося хобі, займіться цим разом із нею; взагалі намагайтеся виявляти цікавість до того, що їй подобається робити.

* Будьте прикладом для малюка: нехай він бачить, яке задоволення Ви отримуєте від читання газет, журналів, книг.

* Не втрачайте почуття гумору.

* Грайте з дитиною в різні ігри.

* Проблеми батьків і дітей не існує там, де батьки і діти дружать і чимось займаються разом.

Не робіть!

* Не перебивайте дитину, не говоріть, що Ви усе зрозуміли, не відвертайтеся, поки малюк не закінчив розповідати, – іншими словами, не дайте йому запідозрити, що Вас мало цікавить те, про що він говорить.

* Не ставте надто багато питань.

* Не змушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим.

* Не вимагайте відразу занадто багато чогось: пройде немало часу, перш ніж малюк привчиться самостійно прибирати свої іграшки або упорядковувати кімнату.

* Не слід постійно поправляти дитину, раз у раз повторюючи: «Не так! Перероби це».

* Не говоріть: «Ні, вона не червона». Краще сказати просто: «Вона синя».

* Не потрібно критикувати дитину навіть віч-на-віч; тим більше не потрібно цього робити у присутності інших людей.

* Не потрібно встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на Вас увагу.

* Не перестарайтеся, доставляючи дитині надто багато стимулів або вражень: іграшок, поїздок і т. д.

* Не чекайте від дитини дошкільного віку розуміння: усіх логічних зв’язків; усіх Ваших почуттів («Мама втомилася»); абстрактних міркувань і пояснень.

* Не проявляйте підвищеного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого просування вперед або, навпаки, деякого регресу.

* Не порівнюйте малюка ні з якими іншими дітьми: ні з його братом або сестрою, ні з сусідськими дітьми, ні з його приятелями або родичами.